Ми в соціальних мережах

Facebook

Дружні сайти


Банер

Банер

Пластовий Портал - твоя віртуальна домівка

Банер

Банер


Банер

Наша кнопка




Декілька думок з приводу ювілею «Зарева» PDF Друк e-mail
Написав Аркадій Жуковський, академік, голова Наукового Товариства їм. Шевченка у Західній Європі   
Середа, 07 липня 2010, 14:32

 

ДЕКІЛЬКА ДУМОК З ПРИВОДУ ЮВІЛЕЮ «ЗАРЕВА»

Аркадій Жуковський, академік, голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Західній Європі

У період бездержавності студентство відігравало особливу роль серед українства. 

 

Воно було резервуаром майбутніх кадрів нації. Перебуваючи на еміграції, українські студенти в контактах з іншими студентами інформували останніх про ситуацію в Україні, були своєрідними амбасадорами поневоленого народу.

Українські студенти завжди були активними на політичному відтинку, вони співдіяли при заснуванні «Громад», вони започаткували першу модерну партію — РУП. У деяких діячів захоплення студентською тематикою переростало в своєрідну професію, і вони вважали себе до кінця свого життя «студентами». Наприклад, на еміграції Василь Рузько, Володимир Янів не переставали займатися студентською проблематикою, а останній разом з автором цих рядків навіть пробував підготувати історію-енциклопедію українського студентства. Щоправда, до реалізації цього задуму не дійшло.

Український націоналістичний рух звертав особливу увагу на студентські організації, звідки «рекрутував» свої кадри. Між двома світовими війнами більшість українських студентів належала до національного табору, а в студентській Централі — Центральному Союзі Українського Студентства (ЦеСУСІ) чинними були навіть члени ПУН (Провід Українських Націоналістів). У цьому періоді багато українських студентів віддавалися виключно політичній діяльності, із-за чого страждали студії. Навіть витворилося серед декого поняття, що націоналісти — «це ті, що не закінчили своїх студій».

Після Другої світової війни відбулися певні зміни у ставленні націоналістичних осередків до студентського життя на еміграції. Визнаючи, що поруч із націоналізмом існують також інші світоглядні чи політичні формації, замість того, щоб захоплювати ініціативу в студентських організаціях, відповідальні ОУН за цей сектор вважали доцільним створення окремих ідеологічно-світоглядних націоналістичних формацій, залишаючи загальне студентське життя становим студентським організаціям.

Першим себе оформило Об'єднання Українських Товариств Національного Солідаризму «Зарево», створене членами ОУН полковника Андрія Мельника. Пізніше постали і інші організації: Товариство Української Студіюючої Молоці ім. Міхновського, під впливом ЗЧОУН, Товариство Студентів-Католиків «Обнова», Об'єднання Православних Студентів та інші.

Від самого початку «Зарево» зарекомендувало себе як соборницьке Об'єднання, в проводі якого були представники всіх українських земель: Марко Антонович, Микола Плав'юк, Петро Стерчо, Михайло Данилюк, Аркадій Жуковський, Богдан Винар; пізніше прийшли молодші діячі: Любомир Винар, Олексій Шевченко і багато інших.

Вже із самої назви видно, що світоглядною основою став «Національний солідаризм», над розробкою якого заходилися тодішні студентські лідери. Центром діяльності був Мюнхен, найбільший український студентський осередок, в той час як по всіх інших студентських осередках знаходилися клітини «Зарева».

Від самого початку серед членства «Зарева» панував великий ентузіазм, провадилися постійні дискусії, шукалося нових шляхів не тільки ідеологічного, але й політичного порядку. До цієї діяльності ПУН придивлявся з увагою, залишаючи «заревівцям» свободу в інших шуканнях. Дехто — навіть висловлював думку, що «Зарево» - це лабораторія для ОУН. За весь еміграційний період тільки у виняткових обставинах доходило до «конфронтації» між ПУН-ом і «Заревом». Мені пригадується такий випадок: на вістку про смерть Сталіна, як відповідальний за європейське «Зарево» (провідник М.Антонович тоді знаходився в Канаді), я видав «Наказ № 1», про підготовку до формування «похідних груп» «Зарева», щоб дістатися в Україну і включитися в активний визвольний рух. Дехто з членів ПУНу (О. Бойдуник) затривожився такою несподіваною ініціативою, і вимагав пояснення від проводу «Зарева». Але мій шеф М. Антонович зустрів цей мій «наказ» з гуром і на тому закінчився «конфлікт».

В еміграційно-діаспорному періоді «Зарева» можна виділити такі лінії. Спочатку йшлося про ідеологічну проблематику і її поглиблення під кутом «національного солідаризму». Хоча ініціатором цих шукань був М. Данилюк, ідеологічна ділянка і її напрямки були сформовані М.Антоновичем, ідеологом не тільки «Зарева», але й ОУН.

З деяких пір чисто ідеологічні шукання, які стояли в центрі уваги основоположників українського націоналізму, що гуртувалися довкола журналу «Розбудова Нації», вважались розробленими, натомість бракувало досліджень про проблематику держави. Взявши собі за основу сентенцію Ольжича: «Держава не твориться в будуччині, Держава будується нині», автор цих рядків запропонував «Зареву» замість ідеологічних студій працювати в спеціалізованих комісіях, зв'язаних з ділянкою фахових студій. Цю працю було скеровано під кутом « Розбудови Держави», назва нагадувала свого попередника «Розбудову Нації», однак цим разом праця була зв'язана з обраними студіями, чи пізнішим практичним фахом. Це дало «зарівцям» можливість переходу від студентської ділянки до професійного заняття, зв'язаного зі своєю безпосередньою працею. В короткому часі й Бюлетень «Зарево» було перейменовано на «Розбудову Держави», і він почав характеризувати цей другий етап. Нова праця по комісіях не була легкою, вона не мала якогось попереднього взірця, тому щоб дещо конкретніше вказати на зміст праці комісій, мені довелося, дещо спрощено, порівняти їх роботу з міністерствами, що існують у властивій державі.

Працю по комісіях провадили переважно основоположники «Зарева», які вже закінчили свої студії й працювали у своїй галузі. Це були люди, котрі починали свої студії на українських землях. Для поповнення нового членства, яке цим разом рекрутувалося зі студентів діаспори, більшість яких перебувала за океаном, було відновлено працю по клітинах «Зарева», котрі знаходилися при студентських осередках. Цією працею зайнявся третій голова «Зарева».

Ці три етапи: ідеологічний, по комісіях і по новостворених клітинах переважали, даючи можливість продовження студійної діяльності, керованої певним політичним середовищем.

З часом дії «Зарева» на еміграції ослабли. Цьому сприяла низка причин. Студії тривають тільки короткий час. Згодом приходить професійна праця, яка вириває від попереднього студійного середовища. Ще іншою причиною занепаду «Зарева» було розпорошення членства, 3 50-х років більшість провідних кадрів «Зарева» розійшлася по різних осередках Америки і Європи. Зв'язки між ними розривалися, люди здійснювали громадсько-суспільну працю у своїх середовищах. Особисто я заангажувався у великий проект «Історії Буковини», що мені забрав десять літ праці, а згодом у редакції «Енциклопедії Українознавства» в Сарселі. Подібна ситуація була й у інших членів «Зарева». До деякої міри попередню працю «Зарева» продовжив Любомир Винар, заснувавши «Українське Історичне Товариство» і протягом довгих літ видаючи «Українського Історика», де основу становили члени «Зарева».

З розвитком подій в Україні на початку 90-их років були зроблені заходи для поширення дії «Зарева» в поодиноких осередках України. Важливим досягненням було відновлення журналу «Розбудова Держави», зміст якого сьогодні відповідав назві. Проте він редагується фахівцями, а участь членів «Зарева» у ньому є малою.

У нових обставинах української державності «Зарево» започаткувало новий етап своєї дії, багато в чому відмінної від попереднього руху. Тому для цього етапу слід знайти мобілізуючий напрямок. Так як для другого етапу гаслом став клич Ольжича, що «держава будується нині», так і для сьогоднішнього «Зарева» можна б це гасло доповнити другим закликом Ольжича:

«Свободу народам—гідність людини!»

Беріть його собі на озброєння, адже ці два основні елементи є двигунами в міжнародних відносинах: стремління до волі всіх народів, заперечуючи імперіалістичні й шовіністичні амбіції деяких народів, включно з нашими сусідами; а в парі з цим ступаючи в авангарді гуманістичного змагання в обороні гідності людини, так пропонованої всюди у всезагальному масштабі. Стаючи на захист цих всесвітніх ідей, торуємо шлях до кращого майбутнього України в колі вільних народів світу з пошануванням людської гідності. В такому плані «розбудові Держави» ми надаємо ще й вселюдський, світовий вектор.

 

Останнє оновлення на Понеділок, 20 лютого 2012, 20:27
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Галерея

Опитування

Яку Країну ви хотіли б відвідати?
 

Опитування

Де б Ви хотіли навчатися у ВНЗ:
 

Опитування

Яку військову базу Ви хотіли б відвідати:
 
© 2010 Об'єднання студіюючої молоді "Зарево", Powered by Joomla! and designed by SiteGround Joomla Templates & vito
text/csspill; ?