Ми в соціальних мережах

Facebook

Дружні сайти

Банер

Банер

Банер

Банер



Пластовий Портал - твоя віртуальна домівка

Банер

Наша кнопка




НАРОДЖЕННЯ «ЗАРЕВА» PDF Друк e-mail
Написав Микола Плав'юк, Голова ОУН, останній президент Української Народної Республіки в екзилі   
Середа, 07 липня 2010, 15:35

НАРОДЖЕННЯ "ЗАРЕВА"

Микола Плав'юк, голова ОУН, останній президент Української Народної республіки в екзилі

 

Саме про ті події я хотів би дещо розповісти.

 

Внаслідок Другої світової війни майже 10 тис. молодих українців у студентському віці опинились на терені Німеччини і Австрії. В одному Мюнхені було понад три тисячі українських студентів.

Вони студіювали в Українському Вільному Університеті, Високій економічній школі, Українській технічно-господарській академії, врешті в так званому університеті УНРА, який заснувала міжнародна Організація Об'єднаних Націй, що опікувалася студентами, і взагалі переселенцями, котрі були в 1947 році в Мюнхені.

Очевидно, українські студенти студіювали і в мюнхенському Людвіг-Максиміліан університеті, так як і в багатьох інших високих школах. На терені Австрії, зокрема в Граці, виник активний студентський осередок.

Студіювали люди різного віку і різної долі, деякі з них були учасниками повстанських загонів, наприклад Михайло Данилюк, відомий як Блакитний, — командир повстанських загонів на Волині. Студіювали також учасники Збройних сил, зокрема Дивізії «Галичина». Між студентами було немало в'язнів німецьких концентраційних таборів, звільнених наприкінці Другої світової війни, і врешті — студентів, які були під час Другої світової війни насильно перевезені до Німеччини і працювали на різних німецьких підприємствах. Саме для всіх тих переселенців студентського віку міжнародна Організація Об'єднаних Націй, а пізніше вона називалася ІРО, надавала можливість продовжувати студії.

Така велика кількість студентства звичайно потрапляла під впливи політичних організацій, між якими ОУН мала помітний вплив. Але розкол 1940 року поширився і на студентське середовище. Прихильники ОУН підтримували існування студентської централі, створеної ще перед Другою світовою війною під назвою ЦеСУС — Центральний Союз Українського Студентства. Прихильники ОУН(р), так званих бандерівців, створили другу централю — Центральний Еміграційний Союз Українського Студентства. Настановою Проводу Українських Націоналістів було прагнути консолідації як у політичному, так і в громадському аспекті. Тому і в студентському колі ми шукали об'єднання двох студентських централей — ЦеСУС з малим «е» і ЦЕСУС з великим «Е». Одна з них була очолена доктором Клавдієм Білинським, а друга — доктором Петром Мірчуком. Саме активністю нашої студентської референтури та референтури молоді у Проводі, яку очолював інженер Борис Суховерський, а референтом студентських справ у його референтурі був я, вдалося поширити наші впливи на студентські громади як у американській окупаційній зоні Німеччини, так і в британській та французькій, і врешті-решт у Австрії, де було чимале скупчення студентів, і почати заходи для з'єднання цих двох студентських централей.

Це можна було осягнути тільки тоді, коли ми справді здобудемо вплив серед більшої кількості студентства, бо прихильники ОУН(р) завжди зважали тільки на силу. І саме тому, що ми здобули впливи серед більшості студентських громад, нам вдалося підготувати спільний з'їзд, на якому були збалансовані впливи як наші, так і ОУН(р). Той з’їзд закінчився консолідацією всіх студентських громад в одному Центральному Союзі Українського Студентства. Велику роль у тих зусиллях відіграв Володимир Янів — відомий діяч студентського націоналістичного руху між Першою та Другою світовими війнами в Західній Україні. Він багато посприяв зближенню і подоланню розколу студентських централей. Одним із заходів, який допоміг поладнати спірну ситуацію, був так званий студентський конгрес, який відбувся в передмістях Мюнхена у 1947 році. На конгресі дискутувалися проблеми ідеологічні і політичні, щоб з'ясувати, що об'єднує, а що різнить студентство. На тому конгресі виявилося, що між націоналістами двох гілок ОУН була менша різниця, ніж між українськими соціалістами, чи так званими демократами, які на тому конгресі обстоювали свої позиції. Треба сказати, що цілком не було там впливів комуністичних. Між соціалістами була помітна постать Богдана Феденка, між демократами — Лисяка-Рудницького. А водночас з тим з'явилися впливи християнські, зокрема католицькі, репрезентовані Євгеном Переймою. Обмін думками на ідеологічному конгресі змусив нас, українських націоналістів, усвідомити собі ті зміни, які проходили у світі, і заодно зміцнив наше глибоке переконання у правильності наших ідеологічних позицій. У дискусіях з нашими колегами-студентами прихильниками соціалістичних чи демократичних ідей, які пробували без належних аргументів переконати, що доба націоналізму у світі закінчилася, ми обстоювали наше глибоке переконання, що це не так, а радше навпаки.

Однак, щоб поглибити і зміцнити свідомість наших членів, ми на основі мюнхенського студентського товариства «Січ» зініціювали створення ідеологічної націоналістичної формації під назвою «Зарево». Тоді була опублікована праця Осипа Бойдуника (псевдонім — Боярський) під назвою «Український національний солідаризм». Інженер О.Бойдуник— провідний діяч ОУН — своєю працею продовжував концепції, висунуті Миколою Сціборським у його праці «Націократія». Звичайно вже були помітні зміни, бо тоді, коли М. Сціборський обстоював домінуючу роль ОУН і виступав проти багатопартійної системи, то інженер Бойдуник був оборонцем концепції політичного плюралізму, хоч у центрі своєї діяльності все ж таки бачив ідею українського націоналізму. Саме в той час Бойдуник розумів необхідність консолідації політичних сил, яка, до речі, завершилась у 1948 році через створення Української Національної Ради і реорганізацію Державного центру УНР. Слід зазначити, що Бойдуник виходив із глибших теоретичних позицій, він вважав, що це має бути вияв свідомого національного солідаризму, у політичній площині. У питаннях соціально-економічних він, на відміну від класового принципу, наголошував на консолідації чи координації різних прошарків населення, різних станів, різних професій, обстоюючи необхідність одній нації об'єднувати всі здоровотворчі сили. Саме глибше розпрацювання концепцій О.Бойдуника було поштовхом для студентів «Січі», а з часом і «Зарева» зайнятися тою справою.

У ЦЬОМУ РОЦІ МИНАЄ 60 РОКІВ ВІД ЗАСНУВАННЯ ОБ'ЄДНАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ «ЗАРЕВО». ЯКІ Ж ПОДІЇ ВІДБУВАЛИСЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СТУДЕНТСЬКОМУ ЖИТТІ, ЩО МАЛИ ПОМІТНИЙ ВПЛИВ НА ПОСТАННЯ ЦІЄЇ ОРГАНІЗАЦІЇ?

«Зарево” на той час було ідеологічною формацією українського національного солідаризму. Може, це викликало побоювання серед старших віком членів Організації Українських Націоналістів, що студентство і молодь в рядах «Зарева» можуть опинитися у конфлікті із Проводом ОУН. Готувала з'їзд «Зарева» його ініціативна група, очолена доктором Марком Антоновичем, Михайлом Данилюком, Петром Стерчом, Іваном Жегуцем, Аркадіем Жуковським. У тій ініціативній групі був і я. Ми забезпечили собі всесторонню підтримку полковника Андрія Мельника, який розумів наші бажання — глибше вивчати суспільно-політичну і ідеологічну проблематику, щоб наші переконання були твердими, щоб ми були готові ті погляди зберегти від усіх тих впливів, які діяли тоді на студентську молодь. Ця далекозорість полковника Мельника нам допомогла, бо вона зняла всякі дискусії, всякі можливі конфлікти з Організацією Українських Націоналістів, і ми могли спокійно зайнятись нашою працею. Це було важливо ще й тому, що в університетах і вищих навчальних закладах, у яких ми студіювали, чимраз більше поширювались впливи ліберальні, соціалістичні, прокомуністичні. Було так, що навіть на терені Німеччини вважали Радянський Союз за союзника західних держав, позитивною силою. Вони аж ніяк не поділяли думок українських націоналістів, що українська нація є поневолена у складі Радянського Союзу, і що потрібно мобілізувати всі наші сили для продовження боротьби за відновлення державної незалежності і визволення України від радянської окупації. Щоб протиставитись саме тим чужим впливам, нам тим більш треба було вчитись і студіювати, вивчати не лише український, а й світовий досвід, щоб на основі студій ми зміцнили наші позиції.

Немає найменшого сумніву, що діяльність «Зарева», про яку я не буду говорити, бо вона є предметом окремої статті професора Аркадія Жуковського, допомогла поглибити наше зацікавлення подіями в Україні, помножити наші теоретичні знання суспільно-політичних рухів, включно з соціалістичними, вистояти впродовж довгих років супроти впливів інтеграційних і асиміляційних чужого світу і не піддатись впливам радянської пропаганди, Ось у таких обставинах, на такому ґрунті постало студентське товариство «Зарево» в 1949 році, яке в різних формах діяло довгі десятиліття, було відновлене і діє тепер в незалежній Українській державі.

 

Останнє оновлення на Понеділок, 20 лютого 2012, 20:26
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Галерея

Опитування

Яку Країну ви хотіли б відвідати?
 

Опитування

Де б Ви хотіли навчатися у ВНЗ:
 

Опитування

Яку військову базу Ви хотіли б відвідати:
 
© 2010 Об'єднання студіюючої молоді "Зарево", Powered by Joomla! and designed by SiteGround Joomla Templates & vito
text/csspill; ?